На цьому тижні, 3 квітня, виповнилося 96 років з дня народження Олеся Гончара.
Олесь Терентійович Гончар - всесвітньовідомий письменник і громадський діяч . Його високогуманістичні твори вражають глибиною і масштабністю мислення. Письменника турбує не тільки доля рідної України , а і доля всього людства.
Перу письменика належить значна кількість романів, оповідань, повістей, новел, критичних нарисів та статей. Твори перекладені більше як 40 мовами світу.
На честь цієї дати ми пропонуємо ознайомитися з відгуком читача нашої бібліотеки Євгена Пасіки на роман "Собор", де він поділився своїми враженнями про твір.
"Собор" - це насамперед багатопроблемний роман. У ньому порушуються питання любові до своєї Батьківщини, роботи, ближнього; питання вірності своїм ідеалам та принципам; питання чистоти думок, учинків, поведінки, життя. Загальне становище 60-х років ХХ ст. розкривається через характери жителів тихої Зачіплянки : Миколи та Івана Баглаїв, Віруньки Баглайчихи, Єльки, Ягора Катратого, Володьки Лободи...
Автор вкладає свої думки в уста позитивних персонажів твору. Микола правдиво і впевнено розмірковує над вічністю мистецтва (особливо часто згадуючи Собор), головну роль краси у житті людини.
В той же час він засуджує жагу до наживи, прагматизм людських стосунків, пристосуванство.
Микола- це втілення ідеалу людини: доброта, безкомпромісна чесність, гострий розум, почуття справедливості та гуманізм - це ті риси, завдяки яким читачі починають любити юнака, уперше знайомлячись із "Собором".
Образ Івана Баглая - образ чесного, сумлінного та висококваліфікованого трудівника. Він - люблячий чоловік, дбайливий батько своїх "лицарів", вірний товариш, справжній роботяга на заводі. Його слова про необхідність взаємодопомоги одних одному звучать як заклик автора не бути байдужими до чужої долі, біди, горя...
Однак усі ці ідеї звучать невимушено. Вони ніби належать персонажам, росли разом з ними. Здається, автор просто занотував їх як цитати.
На мою думку, "Собор" є змістовно та формально цілісним. Кожен уведений образ, персонаж, епізод - сюжетно виправдані.
Собор - це своєрідне ядро роману. Мені здається автор втілив у цьому образі вічність людської душі, незламність духу, прагнення до краси. Козаки - патріоти України закарбували у цій святині не лише до народу, а й до усього прекрасного, передусім до свободи.
Твір приніс мені особливу насолоду завдяки стилю Олеся Гончара. Це стиль письменика, ерудита, інтелектуала, патріота, мислителя, надзвичайного гуманіста. Якщо ви не зацікавилися "Собором" з перших сторінок - раджу прочитати ще: уже у другій главі вам відкриється дивний, сповнений незабутнього колориту світ Зачіплянки, де кожен житель має свої і гіркі спогади, злети і падіння, прагне бути щасливим.
Олесь - класик української і, гадаю, світової літератури.
Він вчить любити людину."
Читайте Олеся Гончара!
Читайте Олеся Гончара!
